Маршрути життя

Світанок першого дня військового вторгнення росії в Україну застав його вдома. Зателефонували знайомі і сказали ввімкнути телевізор… Те, що почув у новинах, розум не сприймав. Дочекався ранку і приїхав на роботу. Медичний персонал лікарні продовжував працювати. Четвертий день став для нього найважчим. Поблизу села Волохів Яр рашисти обстріляли автобус зі студентами, яких з численними пораненнями доправили до них. На екрані комп’ютера ‒ осколкові поранення черевної порожнини у юнака, у дівчини – осколок понівечив іншу частину тіла… Дії лікарів були чіткими і впевненими. Вони рятували дітей, у яких цілеспрямовано цілився агресор. Про це Андрій Туков буде пам’ятати завжди.

Тієї ночі вони з сім’єю перебралися в укриття, де просиділи тиждень. Місто було охоплене війною. Страшні, жахливі події з блискавичною швидкістю розгоралися… Окупант скаженів. 9 березня їхній родині вдалося вирватися з пекла. Їхали слідом за волонтерами, які вивозили до безпечніших місць поранених бійців і мирних жителів. Цей маршрут називався маршрутом життя. Ніде не зупинялися, лише біля населеного пункту Кам’янка кілька хвилин перепочили і рухалися далі у невідому даль… У Святогірську, до якого добралися, тоді було більш-менш спокійно. Наступного дня знову дорога, яка вела на Захід держави. Позаду – півтори тисячі кілометрів і ось вони, величні Карпати, про які не раз мріяв і хотів приїхати, як турист. Та війна пришвидшила зустріч…

Перед дверима до кабінету комп’ютерної томографії Вижницької лікарні – черга. Кожен з відвідувачів, думає про своє і, звісно, поки не почує результат обстеження, хвилюється. Час від часу, з дверей виглядає молодий лікар і ввічливо запитує: «Ви до нас?».
‒ Так, лікарю, ми до Вас. Та не про хвороби будемо говорити, а про те, як звикаєте до гуцульського краю, його людей, до колективу, у якому працюєте?
Домовилися про час на розмову, яка вийшла досить цікавою, і водночас такою бентежною. У ній не лише історія долі лікаря, але й трагічного сьогодення України.
НЕЗАДОВГО до Різдва, 4 січня 1994-го до сім’ї Тукових ‒ Ігоря Анатолійовича і Яни Вікторівни, завітало справжнісіньке щастя! У них, корінних жителів донецького краю, народився син! Хіба можна описати ті щемкі почуття?
Маршрути життяУ Єнакієво пробігало безтурботне Андрієве дитинство. У їхній сім’ї завжди були злагода і порозуміння. Мама працювала лікаркою-рентгенологинею, а тато – металургом. Свою турботу і любов вони віддавали йому і, водночас, приділяли значну увагу вихованню, у якому безпосередню участь брали й бабусі Тамара Іванівна та Зінаїда Іванівна, дідусі Віктор Михайлович і Анатолій Васильович. І хлопчина віддячував своїм рідним гарними вчинками, досягненнями у навчання і спорті. Педагоги НВК № 18 гордилися «золотим» медалістом Андрієм Туковим, який після закінчення школи у 2012 році став студентом Донецького медичного університету, в якому провчився два роки. У 2014-му розпочалася антитерористична операція на Донбасі. Тоді сім’я Тукових, з болем у серці, залишила житло, все у ньому надбане і виїхала до Ізюму.
‒ У плині часу, пережите не забувається. Я часто думаю про Єнакієво, у якому й донині, блукають містом нездійсненні мрії. І не лише мої, ‒ каже Андрій Ігорович і трохи помовчавши, додає:
‒ Обжившись в Ізюмі, навіть не уявляли, що доведеться вдруге змінювати спокійне русло. Адже все складалося досить непогано. Після навчання у Донецьку, мене прийняли на третій курс Харківського національного медуніверситету. Після його закінчення два роки проходив інтернатуру у Харківській медичній академії післядипломної освіти. Навесні 2020- го розпочав трудову біографію, як лікар-радіолог (рентгенолог) у Ізюмській центральній лікарні. У шлюбі з коханою дружиною Дариною, яка також є лікаркою, народилася донечка Анічка. Власне житло, автомобіль, улюблена робота і попереду ціле життя. Ну, що б ще здавалося потрібно молодим? Та клята війна зачинила перед нами двері до спокійного щастя.
Коли приїхали до знайомих на Галичину, відразу пішов ставати на облік до військкомату. У Косівській лікарні дізнався, що є вакансія лікаря-рентгенолога, а через деякий час підказали, що у Вижниці є томограф і також потрібен спеціаліст. Тепер, слава Богу, маю роботу.

Колективи лікарень мене з радістю прийняли. Все ж, Ви пишете для вижницької газети, тому зосереджусь на лікарні Вижниці, де першого ж дня я з головою поринув у дослідження. Мені здавалося, що я тут завжди працював і нікуди не їздив… Комп’ютерний томограф, на якому проводяться діагностичні обстеження, як брат-близнюк ізюмського. Тільки на того після авіаудару впала стеля… Кабінет томографії і приймального відділення зруйновані вщент, лікарня – частково. Як багато завдали шкоди вороги! Але я вірю у перемогу Збройних сил України. Я й донечці, якій у липні виповниться шість, стараюся пояснити і розказати, що таке війна. Кажу, що війна це – зло, яке ми рано чи пізно, обов’язково подолаємо. Ми переможемо і неодмінно повернемося до рідного міста.
‒ Ви добре розмовляєте українською.
‒ Мені довелося жити і працювати здебільшого серед російськомовного населення, але це не означає, що я не знаю
української мови. Намагаюся розмовляти чистою українською, адже говорити мовою окупанта – себе не поважати, ‒ продовжив Андрій Ігорович.
Лікар, хоч роками молодий, у медицині, зокрема, комп’ютерній діагностиці, досить знаючий і професійний. Він уважно проводить діагностику поперекового відділу, всіх органів і систем людського організму, починаючи від кісткових суглобів і закінчуючи онкологічними захворюваннями. До кожного пацієнта має особливий підхід і для кожного – особливі слова роз’яснень, підтримки і поради.

Тож якщо ви, шановні читачі, хочете скористатися можливістю безкоштовної державної програми з проходження комп’ютерної діагностики, не зволікайте! Спершу зверніться до свого сімейного лікаря, який підготує електронне направлення до вузького спеціаліста, а вже той, в разі потреби, направить на візуалізацію (КТ). Не забувайте, що будь- яку хворобу легше попередити, аніж лікувати.
У КНП «Вижницька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування» кожних вівторка, четверга і суботи з 9-ої ранку до 15 години дня працює лікар-радіолог (рентгенолог) Андрій Ігорович Туков. Він добре знається в обраній справі медицини, якій віддає себе сповна.

Нинішній День медичного працівника лікар вперше зустріне у Карпатському краї, де бистроплинний Черемош несе у даль його сумні думки і, водночас, чистою водою зрошує душу, яка прагне миру, синього неба і золотого колосся на рідній українській землі.
Маршрути його життя…
Донеччина, де народився. Слобожанщина, яка прихистила у небезпечну і лиху годину, у 2014-му. Галичина та Буковина, які обійняли і пригорнули до себе в час війни. Нехай наступний маршрут проляже до кінцевої станції Свята Перемога. І, щоб на її пероні, зустріла всіх дітей своїх заплакана від горя й щастя ненька-Україна.

Контактна інформація

Адреса: 59200, Чернівецька обл., Вижницький район, місто Вижниця, вулиця Й. Бурги, 5

Телефон:

  • +380373021142
  • +380373021373